Місце приємним емоціям має бути навіть на війні. Мешканці прифронтового Оріхова приймали солодощі від команди РІА-Південь (РІА-Мелітополь) та відкритого центру допомоги "Саме тут".
Щодоби ворог завдає понад двісті ударів по населених пунктах Запорізької області. Оріхову, розташованому за 5 кілометрів від лінії фронту неподалік від Роботиного, дістається найбільше. Ворог криє місто Градами, КАБами, дронами. Буквально за день до приїзду нашого журналіста в Оріхові була повністю розбита спортивна зала школи №4 у заводському мікрорайоні, будівля заводоуправління Орсельмашу. Від самого заводу практично нічого не залишилося.
А такий вигляд має більшість будинків місцевих жителів: вибиті вікна та двері, розбиті меблі. Згорілі автівки і розбомблені будинки.
У місті залишилося близько 800 осіб із 12000 -14000 від довоєнного населення. Найбільшою подією для оріхівців став приїзд рятувальників МНС, волонтерів та журналістів у місто. Рятувальники двічі на тиждень привозять хліб і продукти.
Цього дня команда РІА-Південь (РІА-Мелітополь) потішили місцевих жителів солодощами: цукерками, печивом, мандаринами, яблуками. Багато хто зізнається, що на свою мізерну пенсію не може дозволити собі такі ласощі. Рівно місяць тому після поїздки до Оріхова, ми оголосили на сайті і в ТГ-каналі збір допомоги для жителів прифронтових Оріхова і Гуляйполя. Відгукнулися на заклик мелітопольці центру допомоги переселенцям "Саме тут".
За допомогою рятувальників гуманітарний вантаж доставили в Оріхів. Деякі пенсіонери навіть плакали, коли їм розповіли, що мелітопольці, які виїхали в Запоріжжя, передали їм гостинці.
У місті немає електрики, опалення, газу, не працює телебачення. Деякі пенсіонери не в курсі, які міста ворог окупував. Одна з пенсіонерок навіть запитала: "як же ви там живете в Мелітополі?". Жінка не знала, що місто окуповане.
Усі оріхівці щиро дякували мелітопольцям за допомогу.
- Дякую, що не забуваєте про нас і приїжджаєте до нас.
- Дякую. Низький вам уклін і нехай вас Господь береже. Приїжджайте до нас, але не в такий час, як зараз, коли йдуть бої. Ми чекатимемо на вас, коли боїв не буде і тоді ми вас посадимо за стіл – каже жіночка, втираючи сльозу.
Ігор Горенко командир відділення Оріхівської ДПРЧ №20 каже, що його підрозділ останнім часом по 3-5 разів на день виїжджають гасити пожежу після прильотів.
- Обстановка по місту напружена і дуже напружена. Зараз немає такого, що тихо ми виїхали і загасили пожежу. Зараз тільки обстріли і працюємо тільки під обстрілами.
На нашій зміні було приїхали, а там трупи: жінка і чоловік. Зібрали їх і вивезли. Звикаєш. Розумієш, що потрібно працювати».
Оріхівці називають рятувальників і волонтерів своїми ангелами хранителями. І щоразу чекають біля гуманітарних пунктів, коли їм привезуть хліб, воду, корм для тварин, продукти. До пунктів видачі гуманітарки протоптали свої стежки і тварини. Багато хто з тих, хто виїхав, кинули пухнастих друзів, тому оріхівці, що залишились у місті, підгодовують котів і собак. Деякі вулиці виглядають так, ніби життя покинуло місто.
Читайте також свідчення жителів прифронтових сіл Запорізької області про те, як російські солдати розстрілювали цивільних полонених, що йшли пішки з Мелітополя до Запоріжжя.
